Пісня рідко починається з музики. Частіше — з фрази в нотатках, випадкового ритму кроків або думки, яка повертається кілька ночей поспіль. Спочатку вона ще не має форми, але вже має напругу.
У студії ця напруга поступово отримує простір. Зайве зникає, голос наближається, а аранжування вчиться не перекривати сенс. Важливо зберегти першу чесність демо навіть тоді, коли навколо неї виростає великий звук.
Фінальна версія починає жити окремо лише після зустрічі зі слухачем. Хтось почує в ній зовсім іншу історію — і саме тоді пісня стає більшою за момент, у якому була написана.